home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


*


Того вечора Гаррі, Рон і Герміона посідали у вітальні якомога далі від Персі. Рон і далі мав кепський настрій, раз по раз ляпаючи чорнилом на своє домашнє завдання з заклинань. Коли він неуважно взявся за чарівну паличку, щоб витерти чергову ляпку, вона підпалила йому пергамент. Спалахнувши, наче пергамент, але від злості, Рон із ляскотом закрив свою "Стандартну книгу заклинань, 2-й курс". На подив Гаррі, Герміона зробила те саме.

– Хто ж то міг бути? – сказала вона тихенько, наче продовжуючи розпочату розмову. – Хто хотів би повиганяти з Гоґвортсу усіх сквибів і учнів маґлівського роду?

– Ану, подумаймо! – вдаючи збентеженість, сказав Рон. – Хто ж це вважає за покидьків усіх учнів маґлівського роду?

Він подивився на Герміону. Герміона невпевнено глянула на нього.

– Якщо ти маєш на увазі Мелфоя…

– А кого ж іще! – вигукнув Рон. – Ти ж чула, як він казав: "Бруднокровці, тепер ваша черга!" Слухай, та варто тільки глянути на його гидку щурячу морду, аби зрозуміти, що то він!

– Мелфой – спадкоємець Слизерина? – скептично мовила Герміона.

– Подивися на його родину, – додав Гаррі, також закриваючи книжку. – Вони всі були в Слизерині, він завжди цим вихваляється. Вони цілком можуть бути нащадками Слизерина. Його ж батько такий лихий!

– Вони могли сторіччями зберігати ключі від Таємної кімнати! – припустив Рон. – Передавати їх від батька до сина.

– Ну… – невпевнено протягла Герміона, – може, й так.

– Але як це довести? – спохмурнів Гаррі.

– Є один спосіб, – поволі вимовила Герміона, зиркнувши на Персі на тому краю кімнати і ще більше стишивши голос. – Це, звичайно, нелегко. І небезпечно, дуже небезпечно. Треба порушити, здається, мало не півсотні шкільних правил.

– Якщо десь за місяць, або й більше, ти надумаєш це пояснити, то скажеш нам, добре? – роздратувався Рон.

– Добре, – холодно озвалася Герміона. – Для Цього нам треба проникнути у слизеринську вітальню і поставити Мелфоєві кілька запитань, але так, щоб він не збагнув, що то ми.

– Але ж це неможливо! – здивувався Гаррі, а Рон усміхнувся.

– Ні, можливо, – заперечила Герміона. – Треба тільки дістати трохи багатозільної настійки.

– Що це? – запитали водночас Гаррі й Рон.

– Кілька тижнів тому про неї на своєму уроці згадував Снейп.

– Ти гадаєш, на уроках зілля й настійок ми не маємо іншої роботи, як слухати Снейпа? – буркнув Рон.

– Ця настійка трансформує одну людину в іншу Подумайте про це! Ми могли б перетворитися на трьох слизеринців. Ніхто б не здогадався, що то ми. Мелфой міг би розповісти нам що завгодно! Може, він і зараз вихваляється десь у слизеринській вітальні, – якби ж ми могли його чути!

– Ця багатозільна штука мене трохи лякає, – насупився Рон. – А що, як ми назавжди лишимося слизеринцями?

– З часом вона втрачає свою силу, – нетерпляче махнула рукою Герміона, – а от дістати рецепт буде дуже важко. Снейп казав, що він є в книжці під назвою "Найпотужніші настійки", яка зберігається в бібліотеці у відділі службової літератури.

На жаль, існував тільки один спосіб узяти книжку зі службового відділу – мати письмовий дозвіл котрогось учителя.

– Ой, нелегко буде пояснити, навіщо нам ця книжка, – засумнівався Рон. – Усі відразу здогадаються, що ми хочемо зробити якусь заборонену настійку.

– Мені здається, – заперечила Герміона, – що, переконавши когось, ніби нас цікавить тільки теорія, ми мали б шанс.

– Ой, перестань, ніхто з учителів на таке не купиться! – скривився Рон. – Хіба якийсь останній дурень.



предыдущая глава | Гаррі Поттер і таємна кімната | Скажений бладжер