home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


Примечания

1

…і хоч з певного погляду речі, що не існують… — Епіграф належить Гессе, а його переклад на схоластичну латину виконали друзі письменника — філологи Шалль і Файнгальс. Вигадане ім’я автора тексту «Альберт Другий» натякає на відомого середньовічного схоласта Альберта Великого (11– 1280), вчителя Фоми Аквінського. Альберт Великий, якого сучасники прозвали Універсальним Доктором, прагнув до всеосяжного духовного синтезу й до стрункого впорядкування всієї сукупності інтелектуальних вартостей своєї епохи, тобто до такого ідеалу, про який ідеться і в романі Гессе і який він втілив в образи Гри в бісер.

2

Магістр Гри Йозеф III (лат.).

3

…скажімо, в Піфагора… — Грецький філософ VI ст. до н. е. привертає до себе увагу Гессе як ініціатор духовної традиції, що фіксувала свій зміст в опрацьованій системі музичноматематичнокосмологічних символів (аналог Гри в бісер). Багато в чому близький до Гессе Томас Манн зауважує про Піфагора: «Число і співвідношення чисел як творчий принцип буття і моральної гідності — тут прекрасне, точне, моральне так дивовижно і врочисто зливалося в ідею авторитету…»…в колах еллінських гностиків… — Поширені на початку нашої ери в містах еллінізованого Ближнього сходу гностичні віровчення, в яких грецька філософія поєднувалася зі східною містикою, надзвичайно цікавили Гессе ще з тих часів, коли він працював над романом «Деміан», тобто з кінця 10х років (пор. образ гностикаастролога в новелі «Сповідник», що входить до цієї книжки). У гностиці Гессе приваблювала спроба охопити цілість буття в його споконвічній двополярності, довести до суперечливого синтезу раціональне й ірраціональне, ідею ладу й заперечення цієї ідеї і т. д.

4

… в основі кожної платонівської академії… — Слово «академія» історично виникло як означення школи Платона, засідання якої вібувалося в гаю Академа біля Афін. Ця школа, що проіснувала близько восьми сторіч, поряд з філософією культивувала математичні, астрономічні й музичні студії (за переказом, над її входом було написано: «Хай не заходить сюди той, хто не вивчав геометрії»), а також аскетичний спосіб життя: споглядання ладу в співвідношенні чисел і в рухові зірок мало навчити впорядкованості духу. Пізніше «Платонівською Академією» називали філософський гурток, заснований XV ст. у Флоренції, та деякі інші інтелектуальні товариства.

5

Микола Кузанський (14– 1464) — теолог, філософ і видатний учений пізнього середньовіччя. В центрі його вчення стоїть діалектична ідея про тотожність протилежностей; ця тотожність здійснюється в богові, якого він уявляє як ідею граничної спільності, як «нескінченну сферу, центр якої всюди, а поверхня — ніде». Під знаком цієї абсолютної тотожності зникає розщепленість людства на віровчення і віросповідання: за Миколою Кузанським, «усі народи дотримуються єдиної віри під виглядом різноманітних культів». Своє вчення Микола Кузанський любить викладати, користуючись математичними символами: так, бог для нього — одночасно нескінченне коло й нескінченний трикутник, що він пояснює кресленнями й обчисленнями; Отець, Син і Дух Святий співвідносяться як Єдність, Рівність і Взаємосполучення і т. д.

6

…дістав… назву «фейлетонної доби». — Критика цієї доби, що охоплює декаданс буржуазного світу в XIX–XX ст., — дуже важливий елемент у складному цілому твору Гессе. Проте слід пам’ятати, що цю критику, досить глибоку й вистраждану, Гессе всетаки подає не від себе, а від імені певного анонімного касталійця, який складає життєпис Кнехта: звідси надмірно врівноважений тон велемудрої зверхності, природний для далекого нащадка, що заглядає в морок сторіч.

7

…уся Європа, весь світ ідуть до загибелі. — Очевидний натяк на книжку культурфілософа О. Шпенглера (18– 1936) «Занепад Європи», похмурі прогнози якої були однією з важливих інтелектуальних сенсацій початку 20х років нашого сторіччя.

8

…у залі зустрічей Братства між Бремгартеном і Морбіо… — Черговий змовницький натяк одночасно на реалії приватного життя письменника й на деталі повісті «Мандрівка на Схід». Бремгартен — замок у Швейцарії, власник якого Макс Вассмер був приятелем Гессе й гостинним господарем, що вмів вібрати навколо себе близьких за духом людей; Гессе увічнив ці зустрічі в «Мандрівці на Схід», надавши їм казкововрочистого забарвлення. Морбіо Інферіоре — глибока ущелина між швейцарськими озерами Комо й Лугано; Гессе зробив її сценою, де відбуваються драматичні події, що призводять до уявного розпаду Братства мандрівників на Схід.

9

Бастіан Перро з Кальва… — Бастіан Перро — ім’я ремісника з Кальва (батьківщини Гессе), в якого вчився підлітком майбутній письменник. Характерно, що досвідові ремісничої праці Гессе надав значення духовного досвіду, завдяки чому скромна постать швабського майстра піднялася в його уяві на інтелектуальні вершини Гри в бісер.

10

Гравець (або Штукар) із Базеля (лат.).

11

Daimonion. — У такій формі це слово асоціюється з розповідями Платона й Ксенофонта про Сократа, який признавався, що часто і до того ж у найважливіших випадках діє за ірраціональним, підсвідомим імпульсом, у якому сам філософ та його учні вбачали голос персоніфікованої особистої долі людини, його «демона».

12

Відданість долі (лат.). fati. — Це словосполучення вживали античні стоїки, проте в новоєвропейській філософській літературі воно стало відоме головним чином завдяки Ф. Ніцше. В ніцшеанському слововживанні «amor fati» означає мужню волю до того, щоб повністю пережити своє життя, не тільки не вимагаючи від нього ніяких обіцянок і гарантій, але й будучи від самого початку готовим до найстрашнішого («героїчний песимізм»).

13

Вибраних (лат.).

14

Цвіту молоді (лат.).

15

…який раніше називали ще Педагогічною Провінцією, запозичивши цей вислів у поета Гете… — Тут Гессе сам називає класичний прообраз своєї Касталії з «Літ мандрівок Вільгельма Майстра». Між Педагогічною Провінцією, якою вона зображена в Гете, і гессівською Касталією справді є деяка подібність: і тут, і там мудрі, святобливо віддані своєму служінню вчителі терпляче виявляють і всебічно культивують здібності своїх учнів; і тут, і там панує настрій якоїсь нецерковної «побожності» — шанобливого вживання в космічний ритм буття, якому надано форм своєрідної обрядовості (пор. у Гете систему ритуальних жестів, що відповідають обов’язкові «потрійної шанобливості» — перед вищим, перед рівним собі й перед нижчим). Проте утопія Гессе позначена більшою меланхолією, ніж утопія Просвітництва: якщо перед адептами Педагогічної Провінції Гете «відкривається незмірне поле діяльності», то касталійці добровільно замикаються в межах культурного мікрокосмосу.

16

Мистецтво для мистецтва (франц.).

17

Людовік Жорстокий (лат.).

…хоча б Lodovicus Crudelis… (Людовік Жорстокий) — латинізація прізвиська Луї Жорстокий, яке Гессе надав своєму приятелеві живописцю Луї Мульє (під таким прізвиськом він фігурує, між іншим, у повісті «Останнє літо Клінгзора», що вийшла 19p.).

18

Хатт II із Кальва (лат.). Calvensis II (Хатт II із Кальва). — Хатти — латинська назва давньогерманського племені, з яким пов’язане найменування землі Гессен, а також поява прізвищ типу «Гесс», «Гессе», «Гессен» і т. д. Як згадував Гессе, гімназійний учительлатиніст, що залишив у письменника на все життя вдячну пам’ять по собі, жартома називав маленького Германа «Chattus» (пор. написаний нарис «Перерваний урок»). Кальв — рідне місто Гессе; отже, Хатт II із Кальва — двійник самого письменника. Ця біографічність підготовлена тим, що за кілька рядків до цього був згаданий близький приятель Гессе Луї Жорстокий (див. попередній коментар). Спокуса «дивакуватого» відчуження від суєти світу й замикання в безкорисливонепотрібних іграх духу — це спокуса, яку пережив сам автор і яку він змальовує в тонах сповіді.

19

Розум дуже бистрий, запал у навчанні великий, поведінка бездоганна (лат.).

20

Розум глибокий і жадібний до успіхів, у натурі похвальна послужливість (лат.).

21

До абсурду (лат.).

22

…славетний ясеневий гай. — «Ешгольц» (нім.) і означає «ясеневий гай».

23

Отто, Шарлемань. — Характерна для Гессе гра в імена. Учні, що покинули Касталію, наділені іменами імператорів раннього середньовіччя. Шарлемань — пофранцузькому ім’я Карла Великого; що ж до імені Отто, то це звичайнісіньке німецьке ім’я в поєднанні з Карлом Великим викликає в пам’яті численних Оттонів на імператорському троні, що дали ім’я Оттонівській добі (X–XI ст.).

24

Друже (лат.).

25

Гравці (лат.).

26

Карло Ферромонте — італійська форма імені й прізвища Карла Ізенберга, німецького музикознавцяфольклориста, друга й родича Гессе. Як визнавав сам письменник, в образі Ферромонте більше портретних рис, ніж у будьякому іншому образі роману.

27

…річеркари Фробергера… — Річеркар — музичний твір поліфонічної будови, поширений у західноєвропейській музиці XIV–XVII ст. Фробергер Йоганн Якоб — німецький композитор і органіст XVII ст. Всі прізвища композиторів у романі — справжні.

28

…думав стати мандрівним музикантом і грати на весіллях… — Образ убогого музиканта, який ще з часів шубертівського «Лірника» органічно ввійшов в образну систему німецької романтичної традиції, виношував у своєму серці сам Гессе в часи оповідань про Кнульпа (див. передмову). Таким чином, ця фраза Магістра музики містить у собі прощання Гессе з меланхолійнобезвідповідальною мрією, що колись була близька йому самому.

29

Служник (лат.).

30

Він хотів виступити в ньому в ролі швабського теолога… — Цей життєпис, що переносив касталійську проблематику в умови пієтистської Швабії першої пол. XVIII ст., Гессе почав писати в 30 ті роки, але не докінчив; виданий він посмертно 19р. Син ремісника Кнехт, що успадкував від батька чуттєвомистецький музичний хист, а від матері — смак до теологічної «духовності», шукає справжнього служіння духові, вивчає теологію і зазнає на собі великого впливу особистості Бенгеля (див. наступний коментар), проте стомлюється від інтелектуалізму й тужить за музикою, за скромною предметною творчістю.

31

Інь і Ян — давньокитайський символ двополярності буття. Ян — позитивний полюс (небо, тепло, чоловіча основа), Інь — негативний полюс (земля, холод, жіноча основа). Обидва вони неминуче пов’язані один з одним. Початковий зміст обох слів — означення двох схилів горн: сонячного й тінявого.

32

«І цзін» — пам’ятка давньокитайської прози (І тисячоліття до н. е.). Це оракульська книжка, призначена для ворожіння по «гуа», тобто по кресленнях, що складаються з трьох ліній — цілих або уривчастих. Ціла лінія символізує Ян, уривчаста — Інь. Одна з восьми комбінацій означає відповідно небо, землю, грім, воду, гору, вітер, вогонь, водоймище. Комбінуючись по дві, триграми складаються в шістдесят чотири гексаграми, кожній з яких відповідає афористична словесна формула більш чи менш загадкового змісту, що вимагає особливого тлумачення (на зразок тих, що фігурують у Гессе). Особливу цікавість до «І цзін» виявляв відомий швейцарський психоаналітик Карл Густав Юнґ (18– 1962), що вплинув на творчість Гессе. Юнґ добачав у кресленнях і висловах давньокитайської книжки фіксацію споконвічних структур людського несвідомого творення (так званих архетипів). Неважко добачити подібність між принципом «І цзін» та ідеєю гессівської «Гри», що також являє собою калейдоскоп символів.

33

«Ші цзін» («Книга пісень») — класична антологія давньокитайської пісенної лірики, яку, за переказами, склав сам Конфуцій.

34

Чжуан Цзи — давньокитайський мислитель Чжуан Чжоу, що жив, за переказами, в IV–III ст. до н. е., парадоксаліст, який висміював раціоналістичну етику Конфуція і прагнув осягти діалектичну тотожність істини й ілюзії, добра і зла, моралі й аморалізму; його ідеал — відмова від втручання в самосутній лад буття. Книжка Чжуан Цзи дає образ дивакуватого, юродивого мудреця, що глузує з претензій держави до людини, нехтує узвичаєні норми й прибирає свою мудрість у навмисне химерні зовнішні форми. Саме такий образ мудреця важливий у цьому випадку для Гессе.

35

Томас фон дер Траве — стилізований портрет Томаса Манна, з яким Гессе підтримував близькі, дружні стосунки.

36

Отець Якоб — стилізований і ідеалізований образ швейцарського історика Якоба Буркгардта (помер 1897 р.). Гессе не тільки тривалий час вивчав праці Буркгардта, але й мав перед собою його живий образ; хоч він і не був безпосередньо знайомий з ним, проте замолоду в Базелі застав ще атмосферу «присутності» славетного вченого, розмовляв з людьми, що знали його особисто, слухав розповіді про нього й до кінця життя любив вставляти в дружні листи звороти, запозичені з ужитку Буркгардта. В працях Буркгардта Гессе приваблювало поєднання вірності класичному гуманізмові Гете й Шіллера з трагічним усвідомленням історичного розвитку.

37

Пан (лат.).

38

Добрим генієм (лат.).

39

Чарівником (франц.).

40

Про справи касталійські (лат.).

41

Спеціальними лекціями з метою ввести в касталійські справи (лат.).

42

Щорічна, або врочиста Гра (лат.).

43

Творчого духу (лат.).

44

Магістр математики (лат.).

45

Магістр граматики (лат.).

46

З активного життя у споглядальне (лат.).

47

Тускуланум — садиба Ціцерона на околиці м. Тускула в античній Італії (в Лаціумі), де славетний оратор провадив свої студії. В цій садибі відбувається дія «Тускуланських бесід» — філософськоморалістичного діалога Ціцерона, в якому йдеться про мудроврівноважене ставлення до життя й до смерті.

48

Посібник (лат.).

49

Студенте (лат.).

50

Для більшого уславлення Касталії (лат.).

51

…не впадаючи в теологічнопоетичні марення романтичної філософії історії і не зараховуючи весь апарат убивства й знищення, яким користуються сили, що творять історію, до методів світового розуму. — Мається на увазі вчення Гегеля про всесвітньоісторичний процес як реалізацію надособового сенсу, що користується лихими пристрастями людей як неминучим інструментом. Це вчення, яке стверджує примат держави над особистою моральною волею і готове наперед виправдати всі можливі насильства необхідністю саморозвитку абсолютної ідеї, викликало гостру критику в багатьох західноєвропейських мислителів XX ст. найрізноманітніших напрямків, вражених перемогою фашистської диктатури.

52

Пам’ятай про смерть (лат.).

53

Чи ви пам’ятаєте легенду про святого Христофора? — Згідно з середнвовічними житіями, святий Христофор був простодушним силачем, що вирішив служити тільки найбільшому в світі панові. Житія змальовують, як він стає на службу до царя, проте помічає, що цар боїться чорта; після цього він зважується бути служником Сатани, але, переконавшись, що Сатана боїться хреста, стає служителем Ісуса Христа.

54

«Мудрість брамінів» — цикл дидактичних чотиривіршів німецького поетаромантика Фрідріха Рюккерта.

55

«Останній крок до квадратури кола». — Нерозв’язна математична задача про розшук квадрата, рівновеликого даному колу, була від стародавніх часів до епохи барокко улюбленим символом релігійнофілософських пошуків рівноваги між божим і людським, між вічністю і часом.

56

«Як скуштував Адам ще й з древа іншого…». — Поряд з деревом пізнання добра і зла, скуштувавши плодів якого, Адам і Єва впали в первородний гріх, у біблійному Едемі росте, згідно зі Старим завітом, і дерево життя: плоди з нього надають тому, хто скуштував їх, безсмертя й досконалості.

57

«Основне проти поган» (лат.).

«Основне проти поган» — поряд з «Основним про богослів’я» — одна з двох найважливіших праць найвидатнішого філософасхоласта Фоми Аквінського. Обидві праці, відповідно до своїх назв, прагнуть дати закінчений підсумок усього змісту середньовічної християнської культури. Гессе, що захоплювався ідеями Фоми Аквінського, зробив одним із героїв свого роману «Нарцис і Гольдмунд» ченця Нарциса, щирого й бездоганного служителя «чистої духовності» середньовіччя; таким чином, мотив «Основне проти поган» немовби перекидає місток між двома романами Гессе, виявляючи певну тотожність Нарциса й Кнехта.

58

…як їх зображено на фресці пізанського КампоСанто… — Фреска XIV ст. на стіні КампоСанто (кладовища) в Пізі, яка постраждала в часи другої світової війни. На ній, поряд зі сценами людської суєти і тріумфу смерті, зображено пустелю, серед якої роздумують і провадять розмови анахорети; один із них доїть лань, другий вражено спостерігає це диво.

59

…ars moriendi — мистецтва вмирати… — Вислів із лексикону середньовічної повчальної літератури. То було вміння слухати. — Особливе служіння Йозефа Фамулуса, яке полягало в терплячому вислухуванні тих, хто приходив сповідатися, змальоване в явно автобіографічних тонах. Справа в тому, що Гессе в другій половині свого життя і особливо наприкінці його отримував неймовірну кількість листів від незнайомих — від юних кандидатів у самогубці, від дозрілих людей, що почали сумніватися в сенсі свого життя й зазнали тяжкої душевної кризи, від жертв фашизму, що шукали розради, і від вчорашніх правовірних фашистів чи націоналістів, які намацували шлях до нового, гуманнішого світу ідей. Усі ці кореспонденти зверталися до письменника з підсвідомою довірою, як до лікаря. Таким чином муки й спокуси Йозефа Фамулуса були добре відомі самому письменникові.

60

…Діоном Пугілем… — Латинське слово «pugil» означає «кулачний боєць»…мов той, що зрадив Спасителя. — Пор. євангельську розповідь про кінець Іуди Іскаріота: «І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов та й повісився» (Матф., 27,5).

61

…іти слідами Іуди або й Розп’ятого… — Парадоксальне зближення Христа й Іуди характерне для гностичної думки. Іуда повісився, але й Христа в новозавітних, літургічних і богословських текстах часто називають «повішеним на дереві» — і якраз навмисне для того, щоб застосувати до нього формулу Старого завіту: «Проклятий кожен, хто висить на дереві». Христос узяв на себе всю повноту прокляття, що тяжіло над людством, а тому його гранична святість виявляється тотожною граничній сакральній нечистоті.

62

З розповіді того чоловіка випливало, що він мав знайомих серед магів і астрологів… — У розповідь вченого незнайомця вкладено дійсні уявлення і вчення пізньоантичного гностицизму, а також стилізовані в гностичному дусі моменти доктрини Юнґа (див. коментар до с. 298).

63

І ось знайшлися вчителі, що казали: «Бог, який створив світ і в ньому Адама й дерево пізнання, не єдиний і найвищий бог…» — Це вчення ввів єретичний єпископ Синопи Маркіон (середина II ст.), і його прийняло чимало гностичних сект.

64

…повернувся в світовий кругообіг… під ім’ям Равана… — Імена героїв цієї новели досить вільно вибрані зі скарбниці імен, що фігурують у найвідоміших індійських переказах. Демон Равана, який брав участь у битві демонів з Рамою, відомий з «Рамаяни». Васудева — ім’я брахмана, що був міністром останнього представника династії Шунга і внаслідок перевороту сам заснував нову династію Канваяна бл. р. до н. е. Нала, суперник Даси у боротьбі за владу й за жінку, має те саме ім’я, що й цар нішадів, племені, яке жило в горах Віндх’я. Ім’я Праваті нагадує нам чарівну дружину бога Шіви Парваті, любострасними думками про яку Камадева намагався відвернути Шіву від аскетичного подвигу. Те саме стосується й решти імен, крім імені Даси, що за своїм значенням відповідає іменам Кнехт, Фамулус.

65

Майя — в індійській релігійній філософії поняття світотворчої, космічної ілюзії, яку належить переборювати зусиллям самозаглиблення. «Для того, хто досяг стану істини й дійсності, весь видимий світ зникає» («Ведантасутрабхаш’я», II, 1, 14).

66

…а на колінах вона тримала сина… — Образові Праваті з мертвим сином на колінах Гессе явно надає рис архетипу Великої Матері (цей архетип вивчив і ввів у науковий обіг Юнґ), яка знов і знов народжує свою Дитину, душить її у своїх смертоносних обіймах і застигає в сльозах над її мертвим тілом. Ця безмежно лагідна і безмежно жорстока Мати, що все народжує і есе нищить свій плід, що бреше самим своїм буттям, — символ тієї ж таки майї.

67

З лісу він уже не виходив. — Ця фраза, якою закінчується не тільки новела, але й уся книжка, намічає, поряд з головною течією розповіді про Кнехта, тобто течією від касталійської духовності до «світу», зустрічну, зворотну течію і повертає нас до епіграфа, що проголошує доцільність Касталії як твердині «справжньої духовності» і безкомпромісних пошуків сенсу життя.


ГЕРМАН ГЕССЕ АВТОР «ГРИ В БІСЕР» | Гра в бісер |