home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


7. Лихі сили в творах українських письменникі


Усі українські письменники по всіх своїх творах більше чи менше описують лихі сили в природі. Описують, бо вони докладно описують живе народне життя, а воно переповнене стародавніми віруваннями. Наші письменники звичайно були й пильними етнографами, і тому їхні свідчення дуже цінні, як народне стародавнє передання. У цьому відношенні свідчення наших класиків: І. Котляревського, Марка Вовчка, Шевченка, Панаса Мирного, Нечуя Левицького, Свидницького, Івана Франка, О. Кобилянської, Лесі Українки, Бориса Грінченка й ін., — дуже цінні п показні їхні свідчення я часто вживаю по всій цій праці. Тут для прикладу подам оповідання Бориса Грінченка (1863–1910), подаю з його Твори т. II 1963-го року:

«В лісі живе п о л і с у н. Ходить з великою пугою і ганяє вовків, бо він — вовчий бог. Де війна, то він туди й турить їх на прокорм… Такий, як чоловік, тільки великий, як дерево. І від нього тіні нема: усе має тінь, а він — ні. — А в полі живе польовий, — і то нечиста сила… А в очереті над річкою очеретяник, — вибігає з очерету білим бараном і лякає людей…

А в воді живе водяник, — цей у зелений кушир уплутаний, пакості чинить, греблі рве… А в болоті живе болбтяник, — такий замурзаний та вкаляний. У ночі затягає в болото чоловіка: вогником світить серед болота, а чоловік думає, що там люди, іде туди, а воно все далі, далі, аж поки заведе в таку ковбаню, що й загрузне бідолашний чоловік…

«А в скелі живе змій. І це нечиста сила. Сім год живе гадиною, другі сім год — полозом (така велика та страшна зміюка), а треті сім год живе змієм із крилами, — такі великі, як у вітряку… І тільки трохи махне крилами — схопиться вихор і закрутить по шляху, і як стріне чоловіка, то підвіє і вхопить, і кине, і скалічить навіки. А як дуже махне крилами та вилетить із скель, то зареве буря, і ламаються дерева, і розвалюються хати…

«І в хмарах є нечистий, — збирає хмари маленькими шматками і зносить їх докупи, аж поки збереться велика хмара… А як буває в нечистої сили весілля, дак він тоді збирає багато снігу, і сипле й крутить ним, — того й завірюха.

«А ще нечистий літає змієм — перелесником. Як побачиш на дорозі стрічку або поясок, — ніколи не бери. Одна жінка знайшла та й заховала в скриню. А то був змій перелесник. З того часу став літати до неї і жити, як чоловік із жінкою, а вона зсохла, змарніла і вмерла.

«А скарбу, як хто закопає, береже скарбник: не попустить нікому заняти. А дома живе домовик, людей давить, як гнівається. А щоб не гнівався, треба становити йому окріп — п'є. А то як розгнівається, то й спалить… І скрізь, де не ступиш, ота нечиста сила: і в воді, і в землі, і в лісі, і в очереті, і в бузині, і в руїнах, і в скелі, і в хмарі, — скрізь, скрізь, скрізь! І все на шкоду людям.

«Щодня, як сонце сходить, дак вони, куцаки, викочують його. А воно горить, а воно їх пече! Щодня тисяча їх там робить, а мало який живий зостається..

«Який живий зостається, то той купається, а купаючись, бризкає позад себе, поки набризкає тисячу крапель, — і з кожної краплі зараз народжується гаспид… Кожен щодня наробить їх аж тисячу! Скоро за ними й ступнути не можна буде!..

Та хіба тільки ці? А ще М а н а, що манить людей, аби зблукалися, та Мара — голову їм заморочує, та. Манія — дратує їх, Моровиця — така як корова або як кінь, та тільки самі кістки, без шкуру… Як пройде по селу вночі — корови ревуть страшно, а всі собаки мовчать — бояться… І обходить усе село, і де стане — там скотина і гине, і гине.

«Це ще страшніше за русалок, що можуть залоскотати на русалчин Великдень… І русалки, і мавки — все з нехрещених дітей… По полях, по лісах, по водах живуть… І скрізь таке, що його й не бачиш, а воно живе… А як хто, то часом і бачить… (Б. Грінченко: Твори, 1963 р. т. II ст. 331–333).

«Всю ніч Гаїнка не спала: трусила Пропасниця так, що аж зуби цокотіли»… 436.

«Тільки ви, пане (він чортихається), не випускайте дорогою отих к у ц а к і в… А то як нападуть на мене, то нікому буде вас проводити». 507.

«Нечиста сила на все підводить. Чи випив там чоловік чарку, чи не випив, а вже воно тебе втирить у калюжу»… 564.



6.  Чорт | Дохристиянські вірування українського народу | 8.  Боротьба Християнства з дияволом