home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


7. Повір'я з буденного життя у творах наших письменників


Цих повір'їв дуже багато у всіх письменників, а особливо в старших, але я подаю їх тут тільки для зразка, подаю мало.

Т. Шевченко (1814–1861). Я води набрала та вповні шлях і перейшла 115 (вид. 1947 р.), — щоб пощастилося. «Назар Стодоля»: Залишки горілки хазяйка підкидає під стелю і проказує: Щоб вороги не знали й сусіди не знали! (513 за вид. 1949 р.)

М. Вовчо^к: 1857 р.: Переполошилась дуже жінка, і дочка в неї уродилася схожа — як у око впала — на того чумака кремеза, що ото її питав (і налякав) III. 361. Як паски печуть, то багато всяких повір'їв, т. II. 386–387.

П. К у л і ш: «Чорна Рада» 1857 р.: Коли п'ють, то рештками бризькають під стелю й кажуть: Щоб наші діти отак вибрикували! Щоб чого не сталось із переполоху: Може ізмить її свяченою водою, та нехай би наділа сорочку пазухою назад. 182. Коли б не занедужала жидова з переляку! А поперевертаймо їм сорочки пазухами назад! IV. 10.

Артемовський- Гулак: Кулю замовлять, хто вміє, — того вже не лизне ні сам пан сатана. 401. Щоб вам легенько ікнулось! 402.

Мирний П.: Чорна кішка пробігла між ними II. 323 (на сварку). Хай нашим ворогам така шибениця! скрикнула Христя, вихиливши чарку і вибризнувши краплю поверх голови. II. 360. Встаючи з постелі, то як ступиш лівою ногою на долівку, буде зле. II. 505.

І. Н е чу й-Левгіцький: «Причепа»: Я б і зроду-звіку не ходила простоволоса… Чи слід молодиці світити грішним волосом проти Божого сонця? І мати моя носшіа очіпок на голові, і я носитиму вже до смерти 128. Леміщиха, за народнім звичаєм, мала за великий гріх світити волосом 179. «К. сім'я»: На місці, де мають ставити хату, сіють пшеницю. Як зійде, то знак, що місце для хати чисте 88. Хазяїн випив цю чарку до самого дна, щоб не зоставалось на сльози 44. Хто купить Мира од Мироточивих Голов у Києві або оливи з лямпад над Св. Варварою (в Києві) та буде мазать собі очі та лоб, в того ніколи не болітимуть очі й голова 136. Виїжджаючи, всі попереду сіли по-українському звичаю, т. І. 170, — щоб поводилось у дорозі, а коли є дівчина на відданні, то щоб старости сідали. «Не той став»: Сідайте, щоб старости сідали 42. Хто позіхає, конче рота хрестить 106. Справляють Родини 132–133.

Ів. Багряний: «Тигролови»: Перед відходом: Ну, сідаймо, щоб іще зійтись колись II. 122. 1947 р.

Н. Рибак: Свічці хочеться, щоб вона перейшла йому дорогу, але натомість дівчина виливає воду на землю, і не переходить дорогу з порожніми відрами («Пер. Рада» 1948 р.). Пити за перемогу не годиться завчасно, то прикмета погана 395.

Ольга Кобилянська: «Земля» 1901 р.: Як-на весні — земля добре ореться, буде добрий рік 127. Не вільно дівчині, яка втратила дівоцтво, брати вінка на себе до шлюбу 251. Волосся розплетене на знак жалоби 312.

Борис Грінченко: Твори, т. II ст. 148: Він до Гайденка вже щось не став їздити, — мабуть, глека розбили (вид. 1963 р.).

Борис Харченко в своїй «Волині» ч. 11959 р. подає: «Корову продали з мотузкою, щоб було на щастя» 94. — «Ой, не стіймо ж, не стіймо удвох на порозі: щастя-долі не буде» 274. — «Глечики на щастя б'ються» 298.



6.  Віра в сни | Дохристиянські вірування українського народу | 8.  Повір\я буденного життя