Загальновідомо, що у році дванадцять місяців. Однак так було далеко не завжди. Це сталося лише після реформ Цезаря, який за порадою астронома Созігена провів докорінну реформу календаря. А до того у давніх римлян у році було лише… десять місяців. При цьому рік починався з березня. Звідси така плутанина у назвах місяців в багатьох європейських мовах (в тому числі й у російській), де дев’ятий за рахунком місяць зветься september, що в перекладі з латини означає «сьомий», дванадцятий — december, що в перекладі значить «десятий», тощо. Треба зазначити, що розподіл року на дванадцять місяців затвердився далеко не одразу. В історії відомий, наприклад, факт, коли один з намісників римської провінції Галлії, наказав розбити рік на 14 місяців. Причина була досить меркантильною: це дозволяло збирати з галлів більше податків.

В українській мові, на відміну від російської та інших, місяці мають абсолютно відповідні порам року і процесам у природі назви: лютий, квітень, травень і т. д. Проте й тут не обійшлось без хибних уявлень. Так, наприклад, помиляється той, хто вважає, що назва місяця «липень» походить від того, що в цьому місяці цвітуть липи. Насправді така назва сьомого місяця виникла через те, що в цей час роблять основне закачування меду, а мед у давнину називався саме «липнем» від слова «липкий». Що ж стосується лип, то вони за звичай цвітуть раніше — у червні, а в липні тільки при затяжній холодній весні та холодному дощовому літі.