Розділ IV
«Білуха» прийшла в Мурманський порт пізно ввечері. На рейді кинули якір. Кривцов звелів спустити шлюпку і поїхав на берег.
Повернувся він опівночі.
Старший помічник зустрів капітана словами:
— Радист приймає якісь дивні радіограми.
— А що саме? — добродушно запитав Кривцов.
— Ніби з «Лахтака».
— Ну?!
— Ось перша. Я її взяв. Решта в нього.
Кривцов схопив папірця і при світлі електричної лампочки прочитав:
«Говорить «Лахтак» крп Острів Місячної Ночі крп Море Лаптєвих крп Затерті кригою крп Відгукніться, хто нас чує крп Кочегар Павлюк крп Пароплав «Лахтак».
— Чудна, справді, радіограма. Може, містифікація?
— У нього ще кілька радіограм прийнято. Радіорубки він не залишає.
— Ходім подивимось.
Кривцов швидкими кроками пройшов до радіорубки. Від капітана не відставав помічник. Вони застали радиста біля апарата. Той сидів у навушниках і щось записував на папері. Побачивши капітана, радист, не припиняючи писати, взяв лівою рукою купку паперів і простягнув їх Кривцову. Це були радіограми з «Лахтака». Капітан почав їх переглядати.
Знов починалось з того самого:
«Говорить «Лахтак» крп Море Лаптєвих крп Острів Місячної Ночі крп Перервав роботу через одне непорозуміння крп Хто мене чує крп Переходжу на прийом крп
Пароплав «Лахтак» крп Переходжу на прийом крп Кочегар Павлюк».
За нею друга радіограма:
«Пароплав «Лахтак» крп Хочу говорити крп Маю сказати важливе крп Переходжу на прийом крп Кочегар Павлюк».
Інші радіограми повторювали той же зміст.
— Він хоче зв'язатись, а йому ніхто не відповідає? — спитав Кривцов Валю.
Радист, не знімаючи навушників, мовчки кивнув головою. Чекаючи, доки він закінчить прийом, Кривцов підсунув собі стільця і мовчки, повівши очима, запропонував зробити те саме своєму помічникові.
Радист кинув олівець, шарпонув вимикач, бризнув електричними іскрами і переключився на передачу. Через півхвилини — знов на прийом і потім знов на передачу. Нарешті, радіорозмова припинилась.
— Дмитре Прокоповичу, — обертаючись усім корпусом до капітана, заговорив радист, — зв'язався з «Лахтаком». Поки що він чує лише мене, хоч з ним намагаються зв'язатись кілька радіостанцій.
— Це справді «Лахтак»? Не містифікація?
— Мені здається, що це «Лахтак».
— Чому з ним не можуть зв'язатись інші радіостанції? Тому, що це не радист, а, мабуть, якийсь радіоаматор.
Він передає приблизно по двадцять, а приймає, мабуть, не більше як по десять знаків на хвилину. Вони ж шпарять йому по сімдесят — вісімдесят, а Йоканга, мабуть, і всі сто знаків на хвилину.
— Що це за острів?
— Я питався. Він сказав, що їх придрейфувало разом із кригою до острова, якого немає на карті, і вони назвали його островом Місячної Ночі. Вони загубили капітана і половину екіпажу. Там є якісь норвежці. Цього вже я не розумію. З ними штурман Кар. Я сказав йому, що говоритиму через двадцять хвилин.
У цей час зацокотів апарат. Радист послухав і сказав:
— Нас кличуть.
Виявилось, що начальник порту викликав Кривцова до радіотелефону.
— Кривцов біля телефону, — сказав капітан «Білухи».
— З вами говорить начальник порту Мурманськ.
— Слухаю вас.
— Кілька радіостанцій чули «Лахтака». Зараз про це нас сповістив Архангельський порт. Але ніхто не може з «Лахтаком» зв'язатись. Є підозріння, що це містифікація. Архангельськ пропонує виявити місцеперебування тієї станції з допомогою радіопеленгування. Один радіопеленг візьме Архангельськ, другий — у нас. Тоді зможемо сказати, чи то «Лахтак», чи ні. Пропоную це зробити вашому радистові. Ви чуєте мене?
— Так, так. Я мушу вам сказати, що мій радист зв'язався з «Лахтаком». Але думаю, що зробити те, що пропонує Архангельськ, буде не зайвим. Через двадцять хвилин мій радист говоритиме з «Лахтаком» і скористається з нагоди, щоб узяти пеленг. За годину, не пізніше, я повідомлю про наслідки. Ви чуєте мене?
— Так. Чую. Нетерпляче чекаю наслідків. На все краще!
— До побачення! — відповів Кривцов, і розмова закінчилась.
Кривцов переказав свою розмову і наказав радистові взяти радіопеленг від радіостанції «Лахтак».
— Візьмемо ми, і візьме Архангельськ. Хоч на великій віддалі радіопеленг і дає неточний напрям, але орієнтовно ми будемо знати, де ця радіостанція.
Потім Кривцов написав радіограму, яку радист мав передати на «Лахтак» для штурмана Кара.
«Радий дізнатись, що живі, здорові. Повідомте ваші координати, стан пароплава, стан криги, здоров'я членів екіпажу, запаси харчів, палива. Чи триває дрейф? Характер дрейфу. Передайте привіт команді «Лахтака» від команди «Білухи».
Кривцов».
Рівно через годину капітан Кривцов говорив радіотелефоном з начальником порту.
— Мій радист прийняв радіограму від штурмана Кара.
— Я вже знаю її зміст, — відповів начальник порту, — наші радисти теж записали її. А чи взяли ви радіопеленг?
— Так.
— Ну і що?
— Напрям 27°20? на ост. Що в Архангельську, не знаєте?
— Знаю: 23°50? на ост. Зараз вираховуватимемо місцеперебування «Лахтака».
— Вам невідомо, яких заходів передбачається вжити?
— Архангельськ уже запитав Наркомвод. Завтра, мабуть, буде відповідь. У вас ще є що сказати?
— Я хотів би взяти участь в експедиції на допомогу «Лахтакові».
— Зв'яжіться з Архангельськом. На добраніч!
— На добраніч!
Розмова закінчилася. Капітан Кривцов пройшов до штурманської рубки, витяг карту Льодовитого океану і в присутності вахтового штурмана з допомогою циркуля, транспортира та двох відомих йому цифр провів на карті дві лінії: одну від Мурманська, а другу від Архангельська в напрямі на північний схід. В місці, де ці лінії перетиналися, поставив крапку і написав: «Лахтак». Це було на білій плямі під 81° північної широти.