ВРЯТУВАВ ЖИТТЯ РЕНЕТОВІ СКІННЕРУ.

А Луї скинув свою дощечку й написав: «Дякую вам за цю медаль. Це для мене велика честь!»

Собі ж він подумав: «Щось усе більше важких речей теліпається у мене на шиї! Досі мав я дощечку, олівця й сурму, а тут іще й ця медаль на бідну мою шию. Я стаю схожий на якогось хіпі. Сподіваюсь, я все-таки зумію здійнятися у повітря, коли відростуть мої махові пера!»

Того вечора, як посутеніло, Луї заграв «Колискову» — та так гарно, як досі ще ніколи її не грав. А той чоловік, що привіз медаль, тільки слухав та спостерігав собі. Він майже не вірив ні своїм вухам, ні очам. Коли ж він повернувся до столиці, то всім-усім розповідав, що бачив і чув. Слава Луї росла. Уже всі знали його ім'я. По всій країні люди говорили про лебедя, що не тільки називався сурмачем, а й справді грав на сурмі.